Літо – чудова пора, всі читати гайда

Літо – улюблена пора року багатьох із нас. Канікули, відпочинок, ігри на свіжому повітрі, здійснення мрій. Також, це ідеальний час, аби порадувати близьких яскравим віршем.

Коли ми вчимо вірші на пам’ять, ми тренуємо мозок. У юного читача формується особливе, дбайливе, серйозне ставлення до літературної творчості. Заучування поезії розвиває пам’ять, мовлення, мислення, уяву, почуття прекрасного, допомагає знайти внутрішню гармонію, підвищує рівень загальної культури. Діти, які знають більше віршів у ранньому віці і в подальшому показують кращі успіхи у навчанні.

Бібліотека-філія № 1 Нововолинської ЦБС пропонує добірку віршів українських поетів для дітей про чудову пору року.

КАНІКУЛИ

«Канікули! Канікули!» –
Співає все навколо.
Канікули, канікули,
Канікули у школі!
А що таке – канікули?
Це літні дні барвисті,
Це час, коли нам ніколи
Хоча б на мить присісти,
Бо треба мчати босими
Наввипередки з вітром,
З густих лісів приносити
Горіхів повні відра.
Це час у річці хлюпатись,
Підсмажувати спини
І зранку в лузі слухати
Тонку струну бджолину...
Це час, коли за хлопцями
Ми скучим, як ніколи,
І нам страшенно схочеться
Скоріше знов до школи!
Анатолій Костецький

ЛИПЕНЬ

Від спеки можна закипіти.
Я ж в холодочку не лежу.
Що брат не встигне доробити,
Те я йому допоможу.
Цвітуть довкола густо липи
І бджоли мед несуть в село...
Узимку чаю з цвітом випий –
Простуди – наче й не було!
Ігор Січовик

ЛІТО

Липа, липа зацвіла! –
Засурмила всім бджола. –
Гей, злітайтеся, подруги,
У гайок на край села.
Там уже не видно віт,
А лише пахучий цвіт.
Наберем багато меду.
Вирушаймо ж у політ! –
Бджоли з пасіки летять,
Липі крону золотять.
І здається, що у липи
Віти струнами бринять.
Тамара Коломієць

ЛІТО

Літо, літо золоте
Випиває роси
Та з пшениченьки плете
Україні коси.
Виглядає з-поміж віт
Вишнями в садочку,
Одяга на цілий світ
Сонячну сорочку.
Лель-Анатолій Загрудний

ЛІТО

Яснооке видиво
Здалеку прийшло,
Видимо-невидимо
Квітів принесло.

Дітям стало весело –
Літечко прийшло
І намет над плесами
Голубий звело.

Борис Списаренко 

ЛІТО КВІТАМИ СМІЄТЬСЯ

Літо квітами сміється,
Пісню радості співає.
Теплим дощиком проллється
І веселкою заграє.
Пригостить у лісі, в полі
Ягідьми та ще грибками.
Вітерцем війне на волі,
Мов погратись хоче з нами.
То в покоси раптом ляже,
То росу розсипле рясно.
Дивину якусь покаже...
Літом завжди так прекрасно!
Надія Красоткіна

НАС СОНЕЧКО СТРІЧАЄ…

Нас сонечко стрічає,
У літечко біжить.
Теплом всіх пригощає,
Струмочком дзюркотить.
І ми радієм разом
Яскравій цій порі.
Багато друзів літо
Приносить дітворі.
Сплітаємо віночок
Із сміху і пісень.
Із друзями проводимо
Ми кожен літній день.
Нас сонечко чарує,
Дарує нам дива.
Яка весела, радісна,
Чудова ця пора!
Я всміхаюсь сонечку:
– Здрастуй, золоте!
Я всміхаюсь квітоньці,
Хай вона цвіте!
Павло Тичина

ПЛЕЛО ВІНОЧОК ЛІТО

Плело віночок літо,
сиділо і плело.
Межи волошок в житі,
де зелено було.
Де гномики танцюють,
дюймовочки – в квітках,
де всі на світі чують,
про що співає птах.
Про що шепочуть житу
волошки голубі...
Сплело віночок літо,
сплело, та не собі.
У сонячній долоні
той піднесло вінок –
подарувало доні
для золотих казок.

Галина Кирпа

ПРИКМЕТИ ЛІТА

Ластівки літають
Над водою низько,
Хвилі розбивають –
Значить, дощик близько.
Мов червоні квіти,
Хмари в небі синім,
Значить, завтра, діти,
Буде вітер сильний.
А як льону річка
В полі засиніла,
Знайте, що суничка
У гаю дозріла.
Марія Чепурна

СЕРПЕНЬ

Йшли з серпами в поле жниці
у далекій давнині:
вже покошена пшениця,
треба жати ячмені.
Сонце жниць пекло нестерпно,
руку муляли серпи.
Клав у копи місяць Серпень
потом зрошені снопи.
А тепер в широкім полі
подивися – там і тут
є машин у нас доволі,
щоб полегшить
людський труд.
Гуркотять в степах комбайни, –
наших нив не вижне серп!
Тільки місяць урожайний
зветься Серпнем дотепер.
Наталя Забіла

СОНЦЕ ГРІЄ

Сонце гріє, вітер віє
З поля на долину,
Над водою гне з вербою
Червону калину;
На калині одиноке
Гніздечко гойдає, –
А де ж дівся соловейко?
Не питай, не знає.
Тарас Шевченко

СОНЯЧНЕ ЛІТО

Дзумить бджола у липовому цвіті,
І полуниця гріється на сонці.
Весна побігла. По стежині літо
Суниці запашні несе в долоньці.
Виблискують черешні соковиті,
Лягають трави росяні в покоси…
Марія Яновська

СПИНИЛОСЬ ЛІТО НА ПОРОЗІ

Спинилось літо на порозі
І дише полум’ям на все,
І грому гордого погрози
Повітря стомлене несе.
Умиється зелене літо
І засміється, як дитя, –
Весни ж і весняного цвіту
Чи я побачу вороття?
Чи весняні здійсняться мрії?
Чи літо не обманить їх?
Чи по степу їх не розвіє,
Мов пух на вербах золотих?
Максим Рильський

СПРАВИ ЛІТА

Знаєш, скільки справ у літа?
Їх усіх не полічити!
Треба нам підсмажить спини,
Ніс убрати в ластовиння,
Накупати нас у річці
Наперед на три сторіччя,
Та іще подарувати
Лісу й лугу буйні шати.
Словом, справ – не полічити!
Та найбільше треба літу,
Щоб зуміли я і ти
Набагато підрости!
Анатолій Костецький

СУНИЧКИ

Під маленькими ялинками
У смарагдовій траві
Літо виросло суничками –
То по одній, то по дві.
Ой, сестриченько-яличко
Ти не дряпай моє личко,
Я суничок назбираю
Жменьку мамі і собі!
Ліна Костенко

ТЕПЛЕ ЛІТО

Тепле літо йде лужком,
Постьобує батіжком.
По травичці побрело,
Сніп ромашок принесло.
Марина Пономаренко

ЧЕРВЕНЬ

Здраствуй, червню! Здраствуй, літо!
Люба сонячна пора.
Колоситься в полі жито,
Загоряє дітвора.
Червоніють полуниці
Соковиті, запашні,
В хаті зовсім не сидиться.
Ой, які хороші дні!

Галина Демченко